велику частину своєї творчої діяльності присвятила Чернігівській області – Ніжину, Прилукам, Чернігову, Козельцу. Тому, мабуть і не дивно, що коли 10 років тому постало питання де придбати садибу для дачі вибір стався на користь селища Носівка в Чернігівській області. В серпні цього року, відпочиваючи у відпустці на дачі, ми з родиною вирішили поїхати на вихідний день до Ніжина - відпочити та трошки дослідити життя цього милого провінційного містечка на півночі Україні, розташованого по обох берегах р. Остер. Поїздка виявилася вельми цікавою.
Історія Ніжина сягає часів Київської Русі, а перші поселення, виявлені археологами, відносяться до епохи бронзи. Активні археологічні розкопки та реставраційні роботи на пам`ятках історії та архітектури велися в цьому місці у 1989-1991 рр. На території міста знайдено залишки двох давньоруських городищ та багатьох сільських поселень Х – ХІІІ ст.
Вперше Ніжин згадується у Повість врем`яних літ у 1078 р. Перша відома назва місцевості – «Нежатина нива», назва поселення – Ніжатин (від давньослов`янського чоловічого імені «Ніжата»). У 1147 р. на цій місцевості згадується поселення Уненіж. Під час монголо-татарської навали місто було майже повністю знищено, а перша письмова згадка про місто, власне як Ніжин, відноситься до ХIV ст., коли воно входило до складу Великого князівства Литовського (Ніжинське городище). В XVI ст. місто входить до складу Московії а в 1514 р. тут утворено Ніжинський козацький полк, який відіграв значну роль у містобудівних процесах Ніжина.
В XVII ст. Ніжин відходить під владу Польщі, в 1625 р. місто отримує Магдебурзьке право. У червні 1648 р. війська Богдана Хмельницького визволили Ніжин. У цей час сформували Ніжинський козацький полк (10 тис. козаків). За рішенням Переяславської ради 1654 р. Ніжин був приєднаний до Росії.
Саме з цього період і розпочинається найбільш відомий і знаний період історії Ніжина.
З 1675 р. Ніжин стає на ціле століття одним з найбільших торговельних центрів Лівобережжя. Найбільшими і найвідомішими тут були Троїцький, Покровський і Всеїдний ярмарки, кожна з яких тривала по 2-3 тижня. Річний обіг ніжинських ярмарків становив тоді близько 1 млн. карбованців.
Поступовий занепад міста розпочався у 1831 р., коли Магдебурзьке право було юридично скасоване указом Миколи І. Поступово Ніжин перетворюється на провінційне містечко.Т
Середньовічний Ніжин стояв на «трьох кітах»: економічна свобода, політична свобода (Магдебурзьке право надавало свободу від податків та наявність власного політичного виборного устрою), та свобода віросповідання (завдяки розташування на торгівельних шляхах між Польщею, Туреччиною, Москвою, Ніжин був багатонаціональним містом: тут жили українці, росіяни, греки, болгари, євреї,турки, перси, німці, поляки). Згадуючи Одесу, можна сказати, що саме ці базові передпосилки є гарантією розвитку будь-якого поселення в потужний урбаністичний центр.
Основні роботи з розвитку містобудівної мережі, будівництво громадських та культових споруд відбувалися коштом городян та меценатів, найбільш відомі з яких – Грецьке братство, що мало великі пільги від держави у розвитку торгівлі, Ніжинський козацький полк та окремі державні діячі – канцлер Катерини ІІ граф І. Безбородько, інші.
На сьогодні за підрахунками фахівців, у місті збереглося до 300 історичних будівель, з яких понад 70 мають велику культурну та історичну цінність. На державному обліку перебуває 6 пам'яток археології, 55 — історії, 12 — монументального мистецтва.
залишки бруківки ХІХ ст., що проглядають крізь сучасний асфальт.
Історичне ядро міста сьогодні.
Приїхавши до Ніжина, ми подалися … правильно: на ПІШОХІДНУ ВУЛИЦЮ М. Гоголя в самому центрі міста. Одна з найкрасивіших вулиць міста названа на честь письменника М. Гоголя невипадково: Микола Гоголь вчився в Гімназії вищих наук князя І. Безбородька в Ніжині.
Вуличка стала пішохідною вже після радянських часів і є однією з найулюбленіших городянами та гостями міста. Обабіч вулиці М. Гоголя розташовані унікальні пам`ятки історії та архітектури – комплекси культових споруд та чудові зелені парки. Серед найбільш яскравих пам`яток архітектури, що оточують вулицю:
Благовіщенський собор Благовіщенського монастиря споруджений за проектом Г.І. Устинова у XVIII ст. Монастирське подвір`я по периметру забудовано корпусами келій. Закладений в 1702 р., освячений в 1716 р. В радянські часи використовувався як склад.
Переданий на баланс Українській православній церкві в 1999 р. Яскравий взірець українського бароко. Сьогодні перебуває в аварійному стані. По східній стіні великі тріщини, що свідчать про просідання ґрунтів цегляний декор збитий, ремонтні роботи не ведуться. На фото видно спроби тинькування стін цементно-піщаним розчином, що є грубим порушенням реставраційних технологій на пам`ятках архітектури цього періоду. Собор отинькований в ході ремонтних робіт лише з західного боку.
Грецька Всіхсвятська церква збудована у 1782 р., на місці дерев'яного грецького храму (1696 р. ). Замовник і організатор будівництва «Ніжинське грецьке братство» за сприяння Івана Мазепи. Нині Всіхсвятський храм — є другим кафедральним собором Чернігівської єпархії Української православної церкви Київського Патріархату. Автор проекту реставрації церкви – Лариса Чекурда (УкрНДІпроектреставрація). Храм відреставровано в 1990-х рр. у формах XVIII ст. за винятком іконостасу (сучасний іконостас створено за ескізами місцевого сучасного художника в стилістиці а-ля «ар-нуво») та за винятком відновлення хорів на південній стіні храму в інтер`єрі. Яскравий взірець раннього класицизму з елементами ампіру.
Михайлівська Грецька церква (Церква Архангела Михайла) збудована в 1719- 1729 рр. – вражає архаїчною тектонікою, в стіни церкви вмуровані брили з епітафіями грецькою мовою. Автор проекту реставрації 1990-х рр.– Лариса Чекурда (УкрНДІпроектреставрація). Церква відреставрована. На жаль була закрита. За спогадами мами церква в інтер`єрі справляє враження стародавньої церкви грецької традиції епохи романіки. Була сильно перебудована і потребувала ретельних досліджень для виявлення первісної форми. Одна з найцікавіших в роботі реставраторів споруд в м. Ніжин.
Троїцька церква, збудована в 1733 р., розташована майже впритул до колишнього грецького монастиря, веде на її подвір'я мурована брама з навдивовиж гарними ґратчастими воротами й хвірткою. Наприкінці XIX ст. перебудована в стилі неокласицизму — з високою дзвіницею під шпилем. Знаходиться в занедбаному стані. Проект реставрації був розроблений Володимиром Косьяненко в 1990-х рр. (УкрНДІпроектреставрація). В ті часи були проведені основні заходи зі збереження пам`ятки: інженерні та конструктивні заходи. Роботи в інтер`єрі не були завершені. Церква закрита для відвідування.
ворота роботи реставраторів 1990-х рр.
"рідні" ворота періоду побудови церкви
Миколаївський кафедральний собор, збудований в 1668 р., – найвідоміший собор Ніжина епохи раннього українського бароко, найдавніша мурована споруда такого типу на лівому березі Дніпра, збудована коштом козаків та міщан Ніжина, зокрема — на щедрі пожертви ніжинського полковника Івана Золотаренка та його матері. Від часу заснування Миколаївський собор стає архітектурною домінантою стародавнього Ніжина: довкола нього складається архітектурний ансамбль Соборної площі міста. Собор реставровано в 1990-х рр. Автор проекту реставрації – Лариса Цяук (УкрНДІпроектреставрація). Сьогодні собор діючий, є кафедральним православним собором м. Ніжин.
Таке скупчення унікальних взірців історії та архітектури перетворили вулицю на одну з найпривабливіших місць для прогулянок городян та гостей міста. Досить широка, з непоганим благоустроєм, ця пішохідна вулиця стала однією з головних туристичних ознак міста Ніжин.
традиційний для центра Ніжина бордюрний камінь з базальту
Однією з важливих пішохідних зелених зон Ніжина є Графський парк, в якому розташована колишня Гімназія вищих наук князя І. Безбородька – сучасний Ніжинський університет імені Миколи Гоголя. Князь І. Безбородько – віце-канцлер та фаворит Катерини ІІ свого часу отримав від цариці велику кількість земель, прибуток від яких він направив на будівництво та утримання Гімназії. Його коштом тут було випущено 8 випусків, завдяки відкриттю Гімназії Ніжин стає освітнім і науковим центром України.
Головний навчальний корпус будував академік архітектури А. І. Руска (1805–1817 pp.), 1820 року відбулося урочисте відкриття Гімназії, за статутом прирівняної до університету. У царській Росії, Ніжин був єдиним повітовим містом імперії, де діяв вищий навчальний заклад.
Проект реставрації Гімназії було розроблено моєю мамою, Галиною Дядюшенко, (УкрНДІпроектреставрація) у 1981-85 роках. Однак, при реставрації Гімназії, в 1990 р., не всі проектні рішення були виконані.
Ніжинський університет оточує унікальна пам`ятка садово-паркового мистецтва – Графський парк, закладений на початку ХІХ ст. князем І. Безбородько. Більшість рослин було завезено з-за кордону. І досі в парку працює оранжерея з унікальними рослинами.
Ніжин сьогодні – симпатичне містечко, яке має великий туристичний потенціал не тільки обласного, а й загальнодержавного значення. Для цього місто має свій, унікальний Genius loci – історія, що починається з часів Київської Русі. Достатньо заподіяти комплексну реставрацію та реабілітацію історичного середовища центра міста та створити привабливі умови для залучення туристів – інфраструктуру приватних невеликих готелів, симпатичні кафе та ресторанчики. Перша пішохідна вулиця в місті вже є.
Ще трошки "ніжинських пріятностей"...
