Пішохідна вулиця в багатолюдному місті. Вулиця, вільна від автівок з розвиненим громадським простором, кафе, магазинчиками, місцем де можна присісти прямо на бруківку. Основні властивості таких пішохідних зон: наявність вільного простору і достатньої обслуговуючої інфраструктури, зручне пересування (мощення в одному рівні), відчуття безпеки (добра освітленість), чистота (достатній рівень санітарного очищення), наявність атракцій (особливі місця притягання).
Спробую виокремити свої враження від пішохідних вулиць, що вже існують в українських містах. І почну з Одеси. Тож вулиця Дерибасівська. Мандрівка наприкінці квітня 2013 р.
Легендарна одеська вулиця, що стала своєрідним символом міста, насправді не маючи для цього жодних передумов. Дерибасівська - одна з багатьох вулиць, розташованих в містобудівній сітці Де Волана перпендикулярно до берегової лінії моря і одна з небагатьох вулиць цього типу, що не мають вихід до моря … Вулиця, що має традиційну для всіх центральних одеських вулиць забудову – суміш забудови з поч. ХІХ ст. – до серед. ХХ ст. Немовби нічого особливого, може окрім міського саду – так званий «Горсад».
Чому Дерибасівська сьогодні найбільш приваблива вулиця для туристів, а прогулянка Дерибасівською входить до обов`язкової екскурсійної програми, нарівні з Оперним театром та Приморським бульваром? Що так тягне сюди людей, які вперше відвідують Одесу та жителів міста?
Трошки про історію Одеси.
Феномен цього південного міста має свою історію. Як сталося так, що за 30 років з моменту заснування в 1794 р. одеський порт мав більший товарообсяг, ніж всі порти Південної Америки; чому лише через 20 років після заснування міста тут було відкрито Оперний театр; як жителі міста змогли досягти такого високохудожнього рівня забудови, що ми й досі милуємося архітектурою історичного центра Одеси, який, до речі, знаходиться під охороною ЮНЕСКО?
Архітектор Сергій Славський з Одеси вважає, що для цього було три причини: соціальна - свобода віросповідання; політична - віддаленість від політичного центру Російської імперії, тобто сильне самоврядування; економічна: портофранко (звільнення від податків) на 40 років з моменту заснування міста.
Про пішоходизацію в Одесі.
Історія вулиці.
Свою назву (первісна назва італ. La strata Ribas) вулиця отримала на честь Хосе де Рібаса завдяки розташуванню його будинку на цій вулиці, в якому потім жив його брат Фелікс де Рібас. Після численних перейменувань в 1941 р. вулиця остаточно отримала назву Дерибасівська.
В ХІХ ст. вулиця була забудована елітними особняками та прибутковими будинками. Традиційно на вулиці розташовувались місця відпочинку, салони краси, готелі, магазини. Цій вулиці з моменту її заснування був властивий деякий шарм, тут збирався вищій світ, продавались французькі вина, в ресторанах подавалися італійські блюда. В повітрі розносився аромат кондитерської Замбріні, у вуличних художників замовлялися портрети.
В радянські часи тут розташовувався один з найбільших книжних магазинів Одеси.
В 1960-ті рр. вздовж вулиці були висаджені алеї лип.
З весни 1984 р. велика частина вул. Дерибасівської була закрита для автомобільного руху. До цього по вулиці проходили маршрути тролейбусів № 1 та № 2, а також декілька смуг автомобільного транспорту. Восени 2009 р. два квартали вулиці Дерибасівської, на яких спочатку було залишено рух автотранспорту, були закриті для транзитного руху.
Мощення.
Існує історія про одеську підприємливість. І стосується вона … мощення вулиць. Одеса закладалася як потужний морський порт, головним предметом торгу якого було зерно. Італійські кораблі відходили від Одеси завантажені зерном, а на зворотньому шляху для баласту везли вулканічний чорний камінь, який, до речі, видобували в Італії, грузили до трюмів кораблів та вивантажували в одеському порту своїм коштом італійські компанії-перевізники. А одесити, цим самим каменем мостили собі дороги та вулиці. До речі, він і досі зустрічається на центральних вулицях Одесі, в тому числі на Дерибасівській.
Для пішохідної вулиці традиційним є мощення в одному рівні. Це зручно для всіх груп населення, в тому числі і маломобільних, тобто дітей, літніх людей, осіб з вадами зору, людей з обмеженими можливостями руху.
Мощення вул. Дерибасівської поділяє вулицю на чотири зони – тротуарна частина, замощена гранітною плиткою, колишня проїжджа частина – бруківка, підвищена бульварна зона, де розташовані зелені насадження та лави для відпочинку та тротуарна частина іншого боку вулиці.
На тротуарних частинах розташовані літні майданчики кафе та ресторанів, бульварна частина призначена для відпочинку, колишня проїжджа частина – для прогулянок та видовищ.
ГорСад.
Фактично на самій вулиці Дерибасівській розташовано перший парк м. Одеси, закладений в 1803 р., майже одразу ж після заснування міста, братами Хосе та Феліксом де Рібас. В 1806 р. Фелікс де Рібас подарував місту ділянку землі, на якому був розбитий сад. З того часу це місце – так званий ГорСад - є улюбленим і найвідомішим міським парком м. Одеси.
Реконструкція Горсаду проводилася в 2006 р. В парку з’явився фонтан, відреставрована кругла сцена – альтанка. Тут розташовані декілька паркових скульптур.
В свій останній приїзд до Одеси в 2005 р. майже весь простір ГорСаду був захаращений виносною торгівлею сувенірами та предметами декоративно-ужиткового мистецтва. Сьогодні парк вільний для проходу (торгівлю перенесли на «Соборну площу»), тут проходять виступи симфонічних оркестрів, цього разу нам пощастило побачити концерт «Французької весни 2013». Навіть на перший погляд кількість людей в парку збільшилось, і загальний вигляд парку став набагато приємніший.
В парку розташовані «юморний» пам`ятник 12-му стільцю Ільфа і Петрова, пам`ятник Утесову, поряд з яким можна посидіти та поїсти морозиво, які стали міцними інтерактивними символами ГорСаду і Дерибасівської.
Елементи благоустрою. Освітлення, санітарне очищення, лави.
Розташовані на бульварній частині вулиці. Розроблені в єдиному стилі, що досить вдало гармоніює зі стилем оточуючої забудови. Кількість урн достатня!
Фасади.
Фасади вулиці мають особливе значення при освоєнні вулиці саме пішоходами. Для автомобіліста, що проїжджає квартал вулиці за лічені хвилини, а іноді і секунди, якість простору не є базовою ознакою місця. Для пішохода, час перебування на вулиці складає зовсім інші параметри, а від цього і зовсім інший вимір. Фасади будинків з багатим декором, архітектурні та скульптурні елементи стають важливим візуальним акцентом пішохідної вулиці і допомагають «затримати» пішохода, «вхопити» його максимально використовуючи місцевий своєрідний «genius loci».
Майже всі фасади вул. Дерибасівська відреставровані, або в процесі реставрації. Звісно, як і майже всюди в Україні, не всі будівлі попали в «добрі руки професіоналів», в деяких місцях «затесався» сучасний супермаркет, щось ще чекає на просторово-функціональне вирішення, однак загальний вигляд «обличчя» вулиці є дійсно привабливим.
Результат пішоходизації вул. Дерибасівської: найвисокіші ціни на вторинну нерухомість у місті, найпопулярніші ресторани та кафе, найбільш привабливе місце для прогулянок, і не багато, не мало – символ міста.
Якщо Ви думаєте, що пішоходизація вулиці Дерибасівської пройшла мирно, то тут Ви помиляєтесь: навіть за 20 років функціонування вулиці, як пішохідної, її значення іноді піддається сумнівам: в грудні 2012 р. в місті точилися чутки про позбавлення вулиці статусу пішохідної для … тільки вдумайтесь: для того, що розвантажити інші вулиці історичного центру. Питання піднімалося навіть в Міській Раді. Одесити ж впевнені, що обговорювати тут нема чого: вулиця є одним з визначних місць в Одесі. Тільки в березні 2013 р. офіційні ЗМІ повідомили, що міліція перегородила в`їзд на Дерибасівську з боку вул. Єкатерининської, поставивши металеву огорожу та відновивши пост міліції цьому перехресті. Масивні клумби, що стояли там раніше, просто відштовхувалися автомобілістами для можливості проїзду.
Схоже на ситуацію з Андріївським узвозом в м. Києві…